Позвонив своему дилеру, я договариваюсь о закладках. Он обещает свежий кодеин, который бодряще затмит мои проблемы. Я соглашаюсь и жду его в дымном подвале нашего дома. Время тянется, а мои нервы начинают догоняться. Я мечтаю о том моменте, когда уколюсь и все проблемы сотрутся в одном миге.
Наконец, дождавшись нашего долгожданного встречи, я получаю свои закладки в виде маленьких белых таблеток. Создавая таблицу на моем грязном столе, я разбиваю их на порции. Взяв иглу и пустую шприц-ручку, я начинаю приготавливать свою дозу.
| № | Закладка |
|---|---|
| 1 | Моя спасительница |
| 2 | Уход от реальности |
| 3 | Временное облегчение |
Схватив иглу, я делаю укол в свою жилетку и вижу, как мое тело расслабляется. Но мне нужно больше. Я решаю попробовать вторую закладку. Инъекция проникает в мою кровь и одновременно с этим я проникаю в другой мир, свободный от боли и ненависти.
Мои мысли начинают плавать, словно река, и я плавно переношусь на крыльях кодеина в мир сновидений. Я чувствую себя сильным и уверенным. Никакие проблемы не могут меня остановить.
Мой друг, кун по кличке Макс, смотрит на меня с изумлением. Он никогда не понимал мою зависимость, но он всегда там, чтобы поддержать меня. Он кивает в знак одобрения и решает присоединиться ко мне. Вместе мы погружаемся в этот мир наслаждения и забываем о всех своих проблемах.
Татуировка на лице - это мое обращение к миру, крик о том, что я жив и существую. Я решаю выбрать символ розы, так как она олицетворяет красоту и боль одновременно. Ни одна доза кодеина не сравнится с той боли, которую я испытываю внутри.Мы идем в тату-студию, где наш внешний вид нас нисколько не смущает. Мы весьма уверены в себе и в своих действиях. Татуировщик смотрит на нас с недоверием, но соглашается провести свою работу. Я садится на стул и чувствую, как игла проникает в мою кожу. Боль смешивается с удовольствием, а я наслаждаюсь каждой секундой.
Но несмотря на все эти бодрящие моменты, я чувствую, что что-то отнимается у меня внутри. Между забытыми улыбками и безумными галлюцинациями, я понимаю, что это не способ жить.
Я мечтаю о том, чтобы проснуться в один прекрасный день и понять, что все это был лишь сон.Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.